Передмова
У зв’язку з тенденцією зниження інтересу
учнів до навчальної діяльності у шкільну практику почали входити нестандартні
форми уроків. Вони з’явилися в середині 70-х років ХХ століття. З того часу
форми проведення цих уроків стали більш численними й різноманітними. Якоюсь
мірою вони набули буденності в шкільному житті, навіть до класичних уроків
учителі включають елементи нестандартності.
Сьогодні нестандартні (нетрадиційні) уроки
є звичайною ознакою будь-якої школи, можна навіть говорити про „моду” на той чи
інший тип уроку, та ставлення до них не можна назвати однозначним. Зрозуміло,
що незвичайні за змістом, організацією, такі заняття приваблюють школярів, сприяють
розвитку особистих здібностей. Але ці уроки вимагають значних витрат часу від
учителя та учнів.
Час не стоїть на місці. Суспільство
потребує від людини певних умінь, які можна застосувати на практиці; уміння
мислити, а не накопичувати певну суму знань і поглядів; комунікабельності –
уміння працювати у злагоді з іншими і спільно доходити мети. Саме тому ми,
вчителі, усвідомили необхідність застосування під час викладання предмету таких
форм і методів, які б збуджували творчість учнів, створювали атмосферу
розкутості, емоційного піднесення.
Нестандартні форми роботи є актуальними,
оскільки в підлітковому віці спостерігається потреба у створенні власного
світогляду. Прагнення до дорослості. Бурхливий розвиток фантазії та уяви,
спрямованість на самовираження в суспільстві.
Актуалізація проблеми нестандартних уроків
та їхній вплив не всебічний розвиток дитини пов’язана насамперед із
загальновизнаним фактом низького рівня готовності дітей до життя за межами
школи. Мета таких уроків: навчити приймати рішення та робити правильний вибір;
відчувати себе громадянином країни, членом колективу, що ти потрібний людям;
виробити необхідність та вміння співпрацювати з іншими людьми; працювати
якісно, проявляти ініціативу; виробити навички роботи з великим обсягом
різноманітної інформації, самостійно здійснювати її пошук.
Цих якостей майбутнім громадянам України
можна набути через використання та запровадження в школі інновацій,
нетрадиційного навчання, насамперед нестандартних уроків.
Розділ І. Загальна
характеристика нестандартних форм уроку
У сучасній педагогічній літературі досі не
існує навіть чіткого визначення нестандартний урок. Найбільш поширеною є
характеристика такого уроку як імпровізованого навчального заняття, що має
нестандартну (невизначену) структуру та незвичайний задум і організаційну
форму. З іншого боку, нестандартними можна назвати уроки у тій чи іншій
технології навчання. Наприклад, особистісно зорієнтований урок, урок у
розливальній системі навчання, модульний урок...
Не існує загальноприйнятої типології
нестандартних уроків. Усі існуючі класифікації значною мірою можна назвати
умовними. У посібнику Г.П. Підласого „Педагогіка” перелічується 36 типів
нестандартних занять (урок – гра, урок – рольова гра, урок – діалог, бінарний
урок...)
В А. Щеньов пропонує класифікувати
нестандартні уроки, доповнивши технологією „класичного” уроку. Наприклад, уроки
– вікторини, захист проектів відносять до групи уроків контролю знань, а уроки
– лекції, уроки – конференції – до уроків формування нових знань.
С.В. Кульневич та Т. П. Лакоценіна
виділяють свої групи нестандартних уроків.
1. Уроки зі зміненим способом організації
(лекції, захист ідей, урок взаємоконтролю).
2. Уроки, пов’язані з фантазією (урок –
казка, театралізований урок).
3. Уроки, що імітують які-небудь види
діяльності (урок – екскурсія, урок – експедиція).
4. Уроки з ігровою змагальною основою
(вікторина, КВК).
5. Уроки з трансформацією стандартних
способів організації (семінар, залік, урок – моделювання).
6. Уроки з оригінальною організацією (урок
взаємонавчання, урок – монолог).
7. Уроки – аналогії певних дій (урок –
суд, урок – аукціон).
8. Уроки – аналогії з відомими формами й
методами діяльності (урок – диспут, урок – дослідження).
Незважаючи на таке величезне розмаїття,
для більшості нестандартних уроків, як правило, характерні колективні способи
роботи; цікавість до навчального матеріалу; значна творча складова; активізація
пізнавальної діяльності; партнерський стиль взаємовідносин; зміна ролі вчителя;
нестандартні підходи до оцінювання.
Розділ ІІ. Практичне
застосування
У своїй педагогічній практиці я майже на кожному уроці
використовую нестандартні форми роботи з метою зацікавити дітей, спонукати їх
до творчої активної дії. На уроках російської мови, обираючи теми для діалогу,
звертаю увагу на її актуальність. Наприклад, у 9 класі складали діалог на тему
„В театрі” із застосуванням елементів інсценізації. Такий вид роботи активізує
учнів: і навіть ті, хто часто сидить пасивними спостерігачами, включається в
роботу. Подобаються дев’ятикласникам і дискусії на життєво-важливі теми.
Зокрема, „Дружба в житті підлітків”, „Хто вони: „свої” та „чужі” (про рідних,
близьких, друзів та знайомих). Використовуючи технологію „мікрофон”, ми
проводимо гру ”Кінцевий результат”. Коли учні складають усний твір по одному
реченню кожний передаючи „уявний мікрофон”. Учні, знаючи будову твору (зачин,
основна частина, кінцівка). Створюють колективну роботу. Під час цієї гри всі
активно працюють, думають, прагнуть усі висловитися, щоб їх не обминули, тому
що хто не скаже швидко своє речення в тексті, того обминає „уявний мікрофон”.
Кожен хоче зробити внесок у „кінцевий результат”. Так з’являється усний твір,
або записаний на дошці. Часто подорожуємо по „Зупинках частин мови”. А.С.
Макаренко говорив: „У дитячому віці гра – це норма і дитина повинна завжди
гратися, навіть коли робить серйозну справу”. Я часто цитую ці рядки дорослим і
дітям. І завжди переконуюся, що це доречний вислів. На уроках та російської мови
елементи нестандартності (вікторини, граматичні ігри, загадки (шаради,
анаграми, метаграми, логогрифи)) можна використовувати, починаючи вже з 5
класу; можна проводити уроки-ігри, уроки-аукціони, уроки-ярмарки,
уроки-змагання, уроки-дослідження тощо.
Нестандартні уроки — оригінальні за формою, із застосуванням
незвичних методів і прийомів. Такі уроки найкраще проводити в 5-7 класах; щоб
не зупинятися на досягнутому, впроваджувати у практику інноваційні технології.
Нестандартний урок — це свято, і головне при цьому — підготовка до нього,
передчуття чогось незвичного, радісного. Це активізує учнів, формує у них
допитливість, позитивне ставлення до навчання. Та й урок взагалі — це
творчість, він не може бути без імпровізації, живої думки. Вивчення світової
літератури у 5 класі починається з теми «Казки народів світу». Можна побудувати
вивчення даної теми, використавши такі види нестандартних уроків, як
урок-подорож (тема «Мандрує світом хитрий лис…». Індійська народна казка
«Фарбований Шакал». Викриття в образах тварин негативних людських
якостей.», урок-дослідження (тема «Японська народна казка «Ісумбосі, або
Хлопчик-Мізинчик»… Національний колорит японських казок»), урок з елементами
передбачення (тема «Китайська народна казка «Пензлик Маляна». Поетизація
мистецтва й уславлення образу митця в казці. Значення фантастичних елементів»),
урок-презентацію (урок позакласного читання за казками Шарля Перро),
урок-подорож (при узагальненні матеріалу з теми «Казки народів світу»).
Гра супроводжує людину протягом усього
життя, протягом усього існування людства. Адже, в якійсь мірі, усе наше життя –
це гра. Навіть стаючи дорослими, опиняючись у певних життєвих ситуаціях, ми
відчуємо себе в тій чи іншій ролі. А для дитини гра – це основний вид
діяльності, це засіб взаємодії з навколишнім світом, засіб його пізнання. Гра –
королева дитинства. Учитель літератури завжди дбає про те, щоб зацікавити учнів
предметом, кинути в їхні душі зерна самостійного мислення. І щоб цей грунт був
справді живим, благодатним, слід пам’ятати, що література – це мистецтво,
єдність правди і краси, реальності і фантазії, а отже і урок літератури мусить
поєднати в собі все це. Особливо важливо зацікавити учнів літературою в перші
роки їхнього навчання. Поєднання серйозного аналізу і захоплюючої гри – ось що,
на мою думку, може сприяти тому, щоб учні зрозуміли чудову красу, духовну
звабливість літератури і захопилися нею назавжди.
Цікаві уроки проведені по казці „Пані
Метелиця”, де учні, переодягнувшись у казкових героїв інсценізували твір. Всім
хотілося взяти участь, бути активним на уроці. Захоплююче пройшов урок „На балу
у Попелюшки”. Де п’ятикласники зустрілися з героями різних творів Шарля Перро.
Розгадували різні головоломки, які допомагали зрозуміти суть того чи іншого
героя. Часто застосовую кольорові барви – це дитячі ілюстрації до творів або
зображення за допомогою кольору рис характеру героя, його настрою...
Подобається школярам виступати у ролі
журналіста, який веде дружню бесіду з автором твору чи з якимось конкретним
героєм, або виступити у ролі самого автора твору. Найбільш поширені ігри у моїй
педагогічній практиці це „Дала, далі...”, „Впізнай героя”, „Згадай”, „Чи
уважний ти?”, „Чи знаєте ви що?”, „Зустріч з автором”. Це і викладення
навчального матеріалу від імені казкового героя, і створення сценаріїв фільмів
за прочитаними творами, і малювання. І написання власних завершень до казок чи
улюбленого твору, і уроки – подорожі, і уроки – презентації, і безліч інших
форм. І все ж головне, щоб форма уроку не домінувала над змістом, а сприяла
засвоєнню цього змісту, легко і ненав’язливо розкривала ідею твору, його
проблематику, особливості образної системи.
Висновок
Яка ж користь від проведення нестандартних уроків?
По-перше, нестандартні уроки допомагають зняти ярлики з
учнів: кожний учень, потрапляючи у нестандартні ситуації, може проявити себе з
невідомої сторони.
По-друге, нестандартні уроки сприяють підвищенню інтересу
учнів до предмету.
По-третє, нестандартні уроки розвивають мислення, логіку,
навчають учнів міркувати, приймати рішення і відповідати за власні
вчинки.
По-четверте, нестандартні уроки допомагають дітям знайти
контакт один з одним, навчають працювати в команді, є доброю профілактикою
конфліктів між школярами. Нестандартні уроки навчають спілкуватися.
Я переконана, що нестандартні форми,
ігрові елементи – це необхідний напрям у вивченні такого складного і цікавого
предмета, як „Зарубіжна література”. Адже нестандартні форми та методи
діяльності дозволяють учителю ефективно використовувати „надлишкову” активність
учнів, спрямовуючи її у корисне русло. Вони формують в учнів навички взаємодії
з іншими людьми, вміння чітко формулювати й обґрунтовувати свою точку зору,
вести дискусію і знаходити компромісні варіанти рішень. А отже, на таких уроках
діти готуються до самостійного життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар